Скасування усиновлення – результат невиконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків. Підставою може бути жорстоке поводження з дитиною, аморальна поведінка, яка може мати негативний вплив на духовний розвиток дитини, тривале спільне непроживання з дитиною й інші обставини, які засвідчують невідповідність усиновлення інтересам усиновленої особи або усиновлювача. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду й за відсутності в діях усиновлювача протиправної поведінки (п. 2 ч. 1 ст. 238 СК). Справи про скасування усиновлення, як і справи про визнання усиновлення недійсним, вирішуються в порядку позовного провадження з обов’язковою участю органу опіки й піклування (ч. 4 ст. 19 СК).
– результат невиконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків. Підставою може бути жорстоке поводження з дитиною, аморальна поведінка, яка може мати негативний вплив на духовний розвиток дитини, тривале спільне непроживання з дитиною й інші обставини, які засвідчують невідповідність усиновлення інтересам усиновленої особи або усиновлювача. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду й за відсутності в діях усиновлювача протиправної поведінки (п. 2 ч. 1 ст. 238 СК). Справи про скасування усиновлення, як і справи про визнання усиновлення недійсним, вирішуються в порядку позовного провадження з обов’язковою участю органу опіки й піклування (ч. 4 ст. 19 СК).
Вітчизняне законодавство не встановлює строку позовної давності для вимог про скасування усиновлення. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття (ч. 2 ст. 238 СК), виняток можливий, якщо протиправна поведінка усиновленого або усиновлювача загрожує життю, здоров’ю усиновлювача, усиновленого чи інших членів сім’ї.
Рішення суду про скасування усиновлення не має зворотної сили й із моменту набрання чинності припиняє права й обов’язки, які виникли у зв’язку з усиновленням між дитиною й усиновлювачем і його родичами. Дитина може бути передана, за бажанням батьків або інших родичів, їм, а якщо це неможливо, – органові опіки й піклування (ч. 3 ст. 239 СК). Якщо усиновлення скасовано на тій підставі, що воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання й після скасування усиновлення дитина не повертається батькам, то за нею зберігається право на проживання в житловому приміщенні, у якому вона проживала після усиновлення (ч. 4 ст. 239 СК). У разі скасування усиновлення деякі права усиновленої дитини й обов’язки усиновлювача можуть бути збережені за рішенням суду.
Після набрання чинності рішенням суду про скасування усиновлення, як і після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним, суд у місячний строк зобов’язаний надіслати копію рішення державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини, який на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини. Альтернативою скасування усиновлення є позбавлення усиновлювача батьківських прав (ст. 242 СК).
– результат невиконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків. Підставою може бути жорстоке поводження з дитиною, аморальна поведінка, яка може мати негативний вплив на духовний розвиток дитини, тривале спільне непроживання з дитиною й інші обставини, які засвідчують невідповідність усиновлення інтересам усиновленої особи або усиновлювача. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду й за відсутності в діях усиновлювача протиправної поведінки (п. 2 ч. 1 ст. 238 СК). Справи про скасування усиновлення, як і справи про визнання усиновлення недійсним, вирішуються в порядку позовного провадження з обов’язковою участю органу опіки й піклування (ч. 4 ст. 19 СК).
Вітчизняне законодавство не встановлює строку позовної давності для вимог про скасування усиновлення. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття (ч. 2 ст. 238 СК), виняток можливий, якщо протиправна поведінка усиновленого або усиновлювача загрожує життю, здоров’ю усиновлювача, усиновленого чи інших членів сім’ї.
Рішення суду про скасування усиновлення не має зворотної сили й із моменту набрання чинності припиняє права й обов’язки, які виникли у зв’язку з усиновленням між дитиною й усиновлювачем і його родичами. Дитина може бути передана, за бажанням батьків або інших родичів, їм, а якщо це неможливо, – органові опіки й піклування (ч. 3 ст. 239 СК). Якщо усиновлення скасовано на тій підставі, що воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання й після скасування усиновлення дитина не повертається батькам, то за нею зберігається право на проживання в житловому приміщенні, у якому вона проживала після усиновлення (ч. 4 ст. 239 СК). У разі скасування усиновлення деякі права усиновленої дитини й обов’язки усиновлювача можуть бути збережені за рішенням суду.
Після набрання чинності рішенням суду про скасування усиновлення, як і після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним, суд у місячний строк зобов’язаний надіслати копію рішення державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини, який на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини. Альтернативою скасування усиновлення є позбавлення усиновлювача батьківських прав (ст. 242 СК).
Комментариев нет:
Отправить комментарий